|
ІЩЕНКО МИКОЛА прозаїк Іщенко Микола Григорович народився 23 грудня 1926 р. в с. Лузанівка Кам'янського району на Черкащині. Закінчив Київський педагогічний інститут. Доктор філологічних наук. Учасник війни, нагороджений орденами та медалями. Нині - шеф-редактор журналу 'Дивосвіт'. Автор збірок оповідань і повістей: 'Становлення', 'Дорогою в люди', 'Вишням цвісти навесні', 'Доброго дня, Ярино!', 'Коли помиляється друг', 'Чолом тобі, юність', 'Кремінь', 'По цей бік війни', 'Квиток на кур'єрський'; романів 'Сонячні межі', 'Скарб', 'Сусіди', 'Смуга відчуження', 'Течія', 'Твердь', 'Барви літа', 'Для цього живу', 'Твоє поле бою', 'Те, що нами пройдено', 'Сонце у вікнах', 'Шляхи і сходини', 'Люди зі стужі'. Окремі твори перекладено на іноземні мови. Лауреат премії імені Я. Галана |
25 июня 2010
|
Тарас Григорович Шевченко був у с. Лузанівка на Черкащині. В альбомі 1845 р. є жанрова сценка олівцем з підписом рукою автора: «Отец Иеремия Обидовский, протоиерей села Лузановки Черкасского уезда» (VII, № 210). Мабуть, у цей час намальовано й іншу жанрову сцену, де є ескіз косаря з написом рукою Шевченка: «Данчи» (VII, № 202). |
25 июня 2010
Село Лузанівка відоме з середини 17 століття. Перше поселення — три хутори: Хутір Хандусь. Громадянин на прізвище Хандусь займав землю трикутник луки 8,0 га, тут же мав ставок і млин; Римарська Лука. Займала 80 га родина Римаря Трохима; Гордієнківська Лука займала 70 га. Після 1877 року відкрито церковнопарафіяльну школу на 2 групи, а в 1911 році побудувано 2-класну школу на 4 групи. В 1905 році в Лузанівці відбувся страйк під керівництвом Х. М. Махненка і В. Г. Гордієнка. Селяни вимагали розподілу поміщицьких земель. Виступ було придушено, а його керівників заарештовано. У 1921 році організовано Союз «Зрілий колос» (голова Чукаль Микита Вікторович). У 1927 році створено першу комуну «Гуртова Сила» (організатор Римар Петро Ничипорович). У 1929 році утворено два колгоспи «Надія» (голова М. В. Чукаль) і «Червона Нива» (голова Д. П. Гордієнко). Комуну «Гуртова Сила» і колгосп «Червона Нива» об'єднано в один колгосп, який став називатися ім. Чапаєва (голова М. Й. Хіхло). Колгосп «Надія» перейменовано на колгосп ім. Чкалова (голова П. М. Кривенко). Колгосп існував до радянсько-німецької війни. За війни колгоспи ліквідовано, інвентар і худобу відправлено за Дніпро, а частково розібрано селянами. У 1939 році зруйновано церкву. В роки радянсько-німецької війни 412 жителів села воювали на фронтах, 190 з них загинули, 220 нагороджені бойовими орденами і медалями. В центрі села на їх честь споруджено обеліск Слави. Після війни колгосп відновлював роботу і в 1949 році колгосп «Чапаєв» і колгосп Чкалова було об'єднано і названо ім. Молотова — (голова І. Я. Черненко). У 1957 році колгосп Молотова перейменовано на 40-річчя Жовтня. У 1962 році колгосп об'єднано з колгоспом «Перше Травня» села Лебедівка (голова М. І. Печиненко). З 1967 року по 1975 рік головою був Гончар Григорії Якимович. Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 889 жителів, колгосп «40-річчя Жовтня», мав в користуванні 3,4 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,5 тисяч га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукових буряків і тваринництво. На той час в селі працювали середня школа, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом 8 тисяч книг, дільнича лікарня на 25 ліжок та медпункт, побуткомбінат. З 1975 року по 1992 рік головою колгоспу був Іщук Микола Іванович. У 1993—1995 роках його реорганізовано в агрофірму «Лузанівка» (П. С. Нестеренко). Сучасність Нині на території села працюють п'ять фермерських господарств, обслуговують населення п'ять магазинів. У селі є загальноосвітня школа, СБК, відділення зв'язку, Ощадбанк, сільська рада. |
24 июня 2010
|
| Закрыть |
